ВІДДАЛЕННЯ ГНІЗДА ВІД МАТКИ

Array
(
    [id] => 2487
    [id_parent] => 1
    [id_sections] => 3
    [id_items_types] => 5
    [name] => ВІДДАЛЕННЯ ГНІЗДА ВІД МАТКИ
    [img_title] => img/2487/9261.jpeg
    [about] => 
    [static_link] => otdalenie-gnezda-ot-matki.html
    [kf] => 
    [meta_title] => 
    [meta_desc] => 
    [name_short] => 
    [public_date] => 2025-05-19 10:27:00
    [sort] => 1160
    [active] => 1
    [cdate] => 
    [cuser] => 
    [edate] => 
    [euser] => 
    [ddate] => 
    [duser] => 
    [link] => otdalenie-gnezda-ot-matki.html
    [id_items] => 
    [s1] => 
    [c1] => 
    [c2] => 
    [c3] => 
    [s2] => 
    [s3] => 
    [s4] => 
    [s5] => 
    [s6] => 
    [s7] => 
    [s8] => 
    [s9] => 
    [s10] => 
    [articul] => 
    [note] => 
    [price_1] => 
    [price_2] => 
    [quan_2] => 
    [price_3] => 
    [quan_3] => 
    [price_4] => 
    [price_5] => 
    [price_6] => 
    [price_7] => 
    [price_8] => 
    [price_9] => 
    [price_10] => 
    [in_stock] => 
    [include_vat] => 
    [remain] => 
    [weight] => 
    [volume] => 
    [size_w] => 
    [size_h] => 
    [size_l] => 
    [per_unit] => 
    [CONTENTS] => Array
        (
            [0] => Array
                (
                    [id] => 2238
                    [id_items] => 2487
                    [name] => 
                    [anchor] => 
                    [content] => 
У нас і за кордоном найбільшого поширення набув метод, який за своїм впливом ефективніший, ніж спосіб розриву гнізда. Він полягає у наступному.
Вулик із сім'єю, що підготувалася до роїння, відносять убік. На його місце ставлять новий з одного корпусу, заповненого рамками вощини та одним стільником (у середині) з молодим розплодом. Цей корпус накривають розділовими решітками. На неї ставлять порожній корпус. З відставленого вулика почергово виймають рамки, струшують з них бджіл перед льотком (на сходні) і, не очікуючи, поки раніше струсні ввійдуть у вулик, в тій же послідовності поміщають в порожній корпус нового вулика. Маточники знищують. Так роблять і з іншими корпусами та рамками роєвої родини.
Об'єм вулика переселеної сім'ї після цієї операції збільшується на один корпус, гніздо докорінно перебудовується (рис.).

Струшування з рамок приголомшливо діє на бджіл. Той факт, що вони раптово опиняються поза своїм гніздом, а багато з них зовсім ще не бачили денного світла, оскільки поки не виходили на обліт, і саме струшування, очевидно, викликає дуже сильне перезбудження нервової системи. Одні з них, як укопані, зупиняються на місці і, високо піднявши черевце, сильно трубять, наче просяться в чужий вулик; інші злітають і сиротливо кружляють, ніби шукають матку; треті боязко, із зупинками, йдуть у льоток; четверті забиваються під прилітну дошку або нудьгують на передній стінці вулика... До цього потужна, як єдиний організм, сім'я, яка жила під впливом роєвого інстинкту, збентежилася і ніби розпалася на складові.
Такий стан по праву можна назвати шоковим, коли внаслідок надзвичайного перенапруги нервової системи сильно загальмовуються інстинкти, які до цього спрямовували життя та діяльність сім'ї.
Інстинкт роїння не відновлюється і тоді, коли бджоли увійдуть у вулик замість сотів, що знаходилися внизу, частково зайнятих пертою і вільних від розплоду, вони зустрічають голі листи штучної вощини; мед, який за своєю природою бджоли зберігають нагорі, виявляється під розплодом, тобто в неприродному положенні.

Матка, не маючи можливості через розділову решітку увійти до гнізда, залишається внизу. Більшість молодих бджіл йде нагору, до розплоду, і поступово починає догляд за ним. Дуже багато бджіл залишається в нижньому корпусі біля матки і енергійно починає тягнути вощину, обґрунтовуючи тут нове гніздо. Ця частина сім'ї, по суті, опиняється на положенні рою. У неї, так само як і в роя, що тільки що відділився і оселився в дуплі, немає ні гнізда, ні розплоду. Тому бджоли цієї сім'ї з енергією, властивою природному рою, одразу приступають до організації гнізда.
Бджоли, які готуються вийти з роєм, як відомо, не беруть участі ні у вуличних, ні у польових роботах. Скучиться вони зазвичай на крайніх рамках і стінках вулика, осторонь розплоду і на ньому, зовсім вимикаючись з трудового ритму. Така поведінка бджіл біологічно виправдана: майбутньому рою в природних умовах належить самому, без будь-якої допомоги заново створити гніздо, запастися кормами, наростити молодих бджіл до зими, тобто створити умови, які забезпечили йому життя і здатність розмножуватися. Якби бджоли, що утворюють ядро ​​майбутнього рою, своєчасно не виключалися із спільних робіт сім'ї, а продовжували брати активну участь у них, то вони розтратили свою енергію і не були здатні ні до будівництва сотів, ні до вирощування розплоду.
В результаті застосування цього протироєвого методу насамперед руйнується ядро ​​рою, що вже сформувався, і всі бджоли включаються в активну і досить тривалу роботу. З такого контингенту бджіл рій сформуватися вже не зможе. Коли накопичиться молодих бджіл стільки, що з них може утворитися ядро ​​нового рою, мине значний термін, який наблизить сім'ю до головного хабара. Цієї пори, як відомо, навіть у сім'ях, готових відпустити рій, інстинкт роїння згасає.
Ройова сім'я перебудовує старе гніздо, відсунуте за розділові грати. Мед вона переносить у верхній корпус і в стільники, що звільняються від розплоду, що знаходяться під ним.

Так скомплектоване гніздо усуває скупченість бджіл, розосереджує їх по всіх чотирьох корпусах, причому нижній корпус з маткою відтягує на себе величезну масу бджіл, головним чином тих, які готувалися відлетіти з роєм. Вони тут дуже поспішають відбудувати стільники, бо не виносять розруху гнізда перед льотком. До того ж таксі стан гнізда сам собою надає бджіл протироєву дію. «З досвіду відомо і те, – писав ще М.М. М. Вітвицький, - що поставлення порожніх вуликів (надставок.-Авт.) нагорі святкуючих не перешкоджає їхньому роїнню, а лише змушує бджіл зносити мед... Якщо підмостити порожній вулик або таку ж підмостку під сказані вулики, то вони найчастіше не рояться».
Все це довго тримає сім'ю у напрузі. Інстинкт роїння у умовах гасне остаточно. Активність сім'ї не знижується. Відтоді її діяльність починає підкорятися інстинкту накопичення кормів.
У корпусі з відкритим розплодом, далеко від матки, бджоли нерідко закладають свищеві маточники. Як тільки їх буде запечатано (через 8-9 днів після проведеної операції), їх виламують до одного. Якщо ось-ось настане головний хабар, роздільні грати видаляють. Об'єм вулика збільшують з урахуванням сили сім'ї та характеру очікуваного медозбору.
Якщо до взятка ще далеко (2-3 тижні), замість виламаних маточників дають один зрілий від іншої високопродуктивної родини. У цьому випадку матку відокремлюють від корпусів з розплодом і маточником не однією, а двома ґратами та корпусом суші між ними. В одному з верхніх корпусів (над другою розділовою решіткою) відкривають льоток, через який матка вийде на спарювання.
Як тільки молода матка приступить до яйцекладки, решітки розділення виймають. Зволікати з цією операцією не можна. Помічено, що на 7-10-й день роботи після спарювання матка стає набагато важчою, ніж у перші 2-3 дні яйцекладки, і тому буває важче боротися зі своєю суперницею - зимовою маткою. Об'єднана сім'я, в якій зазвичай залишається молода матка, про роїння не думає і активно входить у медозбір.
В. Родіонов, І. Шабаршов
«Багатокорпусний вулик та методи бджолярства»
                    [active] => 1
                    [sort] => 0
                    [cdate] => 2025-05-19 10:43:16
                    [cuser] => 1
                    [edate] => 2025-05-19 10:53:29
                    [euser] => 1
                )

        )

    [GALLERY] => Array
        (
            [0] => Array
                (
                    [id] => 9261
                    [id_items] => 2487
                    [name] => 9261
                    [ext] => jpeg
                    [src] => 
                    [alt] => ОТДАЛЕНИЕ ГНЕЗДА ОТ МАТКИ 
                    [active] => 1
                    [is_gallery] => 1
                    [sort] => 0
                    [img_file] => img/2487/9261.jpeg
                )

            [1] => Array
                (
                    [id] => 9262
                    [id_items] => 2487
                    [name] => 9262
                    [ext] => jpeg
                    [src] => 
                    [alt] => ОТДАЛЕНИЕ ГНЕЗДА ОТ МАТКИ 
                    [active] => 1
                    [is_gallery] => 1
                    [sort] => 0
                    [img_file] => img/2487/9262.jpeg
                )

            [2] => Array
                (
                    [id] => 9263
                    [id_items] => 2487
                    [name] => 9263
                    [ext] => jpeg
                    [src] => 
                    [alt] => ОТДАЛЕНИЕ ГНЕЗДА ОТ МАТКИ 
                    [active] => 1
                    [is_gallery] => 1
                    [sort] => 0
                    [img_file] => img/2487/9263.jpeg
                )

            [3] => Array
                (
                    [id] => 9264
                    [id_items] => 2487
                    [name] => 9264
                    [ext] => jpg
                    [src] => 
                    [alt] => ОТДАЛЕНИЕ ГНЕЗДА ОТ МАТКИ 
                    [active] => 1
                    [is_gallery] => 1
                    [sort] => 0
                    [img_file] => img/2487/9264.jpg
                )

        )

    [FULL_CONTENT] => 
У нас і за кордоном найбільшого поширення набув метод, який за своїм впливом ефективніший, ніж спосіб розриву гнізда. Він полягає у наступному.
Вулик із сім'єю, що підготувалася до роїння, відносять убік. На його місце ставлять новий з одного корпусу, заповненого рамками вощини та одним стільником (у середині) з молодим розплодом. Цей корпус накривають розділовими решітками. На неї ставлять порожній корпус. З відставленого вулика почергово виймають рамки, струшують з них бджіл перед льотком (на сходні) і, не очікуючи, поки раніше струсні ввійдуть у вулик, в тій же послідовності поміщають в порожній корпус нового вулика. Маточники знищують. Так роблять і з іншими корпусами та рамками роєвої родини.
Об'єм вулика переселеної сім'ї після цієї операції збільшується на один корпус, гніздо докорінно перебудовується (рис.).

Струшування з рамок приголомшливо діє на бджіл. Той факт, що вони раптово опиняються поза своїм гніздом, а багато з них зовсім ще не бачили денного світла, оскільки поки не виходили на обліт, і саме струшування, очевидно, викликає дуже сильне перезбудження нервової системи. Одні з них, як укопані, зупиняються на місці і, високо піднявши черевце, сильно трубять, наче просяться в чужий вулик; інші злітають і сиротливо кружляють, ніби шукають матку; треті боязко, із зупинками, йдуть у льоток; четверті забиваються під прилітну дошку або нудьгують на передній стінці вулика... До цього потужна, як єдиний організм, сім'я, яка жила під впливом роєвого інстинкту, збентежилася і ніби розпалася на складові.
Такий стан по праву можна назвати шоковим, коли внаслідок надзвичайного перенапруги нервової системи сильно загальмовуються інстинкти, які до цього спрямовували життя та діяльність сім'ї.
Інстинкт роїння не відновлюється і тоді, коли бджоли увійдуть у вулик замість сотів, що знаходилися внизу, частково зайнятих пертою і вільних від розплоду, вони зустрічають голі листи штучної вощини; мед, який за своєю природою бджоли зберігають нагорі, виявляється під розплодом, тобто в неприродному положенні.

Матка, не маючи можливості через розділову решітку увійти до гнізда, залишається внизу. Більшість молодих бджіл йде нагору, до розплоду, і поступово починає догляд за ним. Дуже багато бджіл залишається в нижньому корпусі біля матки і енергійно починає тягнути вощину, обґрунтовуючи тут нове гніздо. Ця частина сім'ї, по суті, опиняється на положенні рою. У неї, так само як і в роя, що тільки що відділився і оселився в дуплі, немає ні гнізда, ні розплоду. Тому бджоли цієї сім'ї з енергією, властивою природному рою, одразу приступають до організації гнізда.
Бджоли, які готуються вийти з роєм, як відомо, не беруть участі ні у вуличних, ні у польових роботах. Скучиться вони зазвичай на крайніх рамках і стінках вулика, осторонь розплоду і на ньому, зовсім вимикаючись з трудового ритму. Така поведінка бджіл біологічно виправдана: майбутньому рою в природних умовах належить самому, без будь-якої допомоги заново створити гніздо, запастися кормами, наростити молодих бджіл до зими, тобто створити умови, які забезпечили йому життя і здатність розмножуватися. Якби бджоли, що утворюють ядро ​​майбутнього рою, своєчасно не виключалися із спільних робіт сім'ї, а продовжували брати активну участь у них, то вони розтратили свою енергію і не були здатні ні до будівництва сотів, ні до вирощування розплоду.
В результаті застосування цього протироєвого методу насамперед руйнується ядро ​​рою, що вже сформувався, і всі бджоли включаються в активну і досить тривалу роботу. З такого контингенту бджіл рій сформуватися вже не зможе. Коли накопичиться молодих бджіл стільки, що з них може утворитися ядро ​​нового рою, мине значний термін, який наблизить сім'ю до головного хабара. Цієї пори, як відомо, навіть у сім'ях, готових відпустити рій, інстинкт роїння згасає.
Ройова сім'я перебудовує старе гніздо, відсунуте за розділові грати. Мед вона переносить у верхній корпус і в стільники, що звільняються від розплоду, що знаходяться під ним.

Так скомплектоване гніздо усуває скупченість бджіл, розосереджує їх по всіх чотирьох корпусах, причому нижній корпус з маткою відтягує на себе величезну масу бджіл, головним чином тих, які готувалися відлетіти з роєм. Вони тут дуже поспішають відбудувати стільники, бо не виносять розруху гнізда перед льотком. До того ж таксі стан гнізда сам собою надає бджіл протироєву дію. «З досвіду відомо і те, – писав ще М.М. М. Вітвицький, - що поставлення порожніх вуликів (надставок.-Авт.) нагорі святкуючих не перешкоджає їхньому роїнню, а лише змушує бджіл зносити мед... Якщо підмостити порожній вулик або таку ж підмостку під сказані вулики, то вони найчастіше не рояться».
Все це довго тримає сім'ю у напрузі. Інстинкт роїння у умовах гасне остаточно. Активність сім'ї не знижується. Відтоді її діяльність починає підкорятися інстинкту накопичення кормів.
У корпусі з відкритим розплодом, далеко від матки, бджоли нерідко закладають свищеві маточники. Як тільки їх буде запечатано (через 8-9 днів після проведеної операції), їх виламують до одного. Якщо ось-ось настане головний хабар, роздільні грати видаляють. Об'єм вулика збільшують з урахуванням сили сім'ї та характеру очікуваного медозбору.
Якщо до взятка ще далеко (2-3 тижні), замість виламаних маточників дають один зрілий від іншої високопродуктивної родини. У цьому випадку матку відокремлюють від корпусів з розплодом і маточником не однією, а двома ґратами та корпусом суші між ними. В одному з верхніх корпусів (над другою розділовою решіткою) відкривають льоток, через який матка вийде на спарювання.
Як тільки молода матка приступить до яйцекладки, решітки розділення виймають. Зволікати з цією операцією не можна. Помічено, що на 7-10-й день роботи після спарювання матка стає набагато важчою, ніж у перші 2-3 дні яйцекладки, і тому буває важче боротися зі своєю суперницею - зимовою маткою. Об'єднана сім'я, в якій зазвичай залишається молода матка, про роїння не думає і активно входить у медозбір.
В. Родіонов, І. Шабаршов
«Багатокорпусний вулик та методи бджолярства»
    [REVIEW_COMMENTS] => Array
        (
            [0] => Array
                (
                    [id] => 8
                    [name] => Павло Валентинович
                    [email] => [email protected]
                    [content] => Гарно придумали тепер легко буде аналізувати
                    [active] => 1
                    [cdate] => 2025-04-03 15:12:17
                    [edate] => 2025-04-03 15:21:47
                    [euser] => 1
                )

        )

    [ALIAS] => itemArticle
    [PATH] => Array
        (
            [0] => Array
                (
                    [id] => 
                    [name] => ВІДДАЛЕННЯ ГНІЗДА ВІД МАТКИ
                    [link] => 
                )

            [1] => Array
                (
                    [name] => Статті
                    [link] => ua/articles/
                )

        )

    [LINK_RU] => otdalenie-gnezda-ot-matki.html
    [LINK_UA] => otdalenie-gnezda-ot-matki.html
    [LINK_EN] => 2487/
    [LINK_DE] => 2487/
    [LINK_PL] => 2487/
    [LINK_FR] => 2487/
    [LINK_ES] => 2487/
)
1

NULL

У нас і за кордоном найбільшого поширення набув метод, який за своїм впливом ефективніший, ніж спосіб розриву гнізда. Він полягає у наступному.

Вулик із сім'єю, що підготувалася до роїння, відносять убік. На його місце ставлять новий з одного корпусу, заповненого рамками вощини та одним стільником (у середині) з молодим розплодом. Цей корпус накривають розділовими решітками. На неї ставлять порожній корпус. З відставленого вулика почергово виймають рамки, струшують з них бджіл перед льотком (на сходні) і, не очікуючи, поки раніше струсні ввійдуть у вулик, в тій же послідовності поміщають в порожній корпус нового вулика. Маточники знищують. Так роблять і з іншими корпусами та рамками роєвої родини.

Об'єм вулика переселеної сім'ї після цієї операції збільшується на один корпус, гніздо докорінно перебудовується (рис.).

Струшування з рамок приголомшливо діє на бджіл. Той факт, що вони раптово опиняються поза своїм гніздом, а багато з них зовсім ще не бачили денного світла, оскільки поки не виходили на обліт, і саме струшування, очевидно, викликає дуже сильне перезбудження нервової системи. Одні з них, як укопані, зупиняються на місці і, високо піднявши черевце, сильно трубять, наче просяться в чужий вулик; інші злітають і сиротливо кружляють, ніби шукають матку; треті боязко, із зупинками, йдуть у льоток; четверті забиваються під прилітну дошку або нудьгують на передній стінці вулика... До цього потужна, як єдиний організм, сім'я, яка жила під впливом роєвого інстинкту, збентежилася і ніби розпалася на складові.

Такий стан по праву можна назвати шоковим, коли внаслідок надзвичайного перенапруги нервової системи сильно загальмовуються інстинкти, які до цього спрямовували життя та діяльність сім'ї.

Інстинкт роїння не відновлюється і тоді, коли бджоли увійдуть у вулик замість сотів, що знаходилися внизу, частково зайнятих пертою і вільних від розплоду, вони зустрічають голі листи штучної вощини; мед, який за своєю природою бджоли зберігають нагорі, виявляється під розплодом, тобто в неприродному положенні.

Матка, не маючи можливості через розділову решітку увійти до гнізда, залишається внизу. Більшість молодих бджіл йде нагору, до розплоду, і поступово починає догляд за ним. Дуже багато бджіл залишається в нижньому корпусі біля матки і енергійно починає тягнути вощину, обґрунтовуючи тут нове гніздо. Ця частина сім'ї, по суті, опиняється на положенні рою. У неї, так само як і в роя, що тільки що відділився і оселився в дуплі, немає ні гнізда, ні розплоду. Тому бджоли цієї сім'ї з енергією, властивою природному рою, одразу приступають до організації гнізда.

Бджоли, які готуються вийти з роєм, як відомо, не беруть участі ні у вуличних, ні у польових роботах. Скучиться вони зазвичай на крайніх рамках і стінках вулика, осторонь розплоду і на ньому, зовсім вимикаючись з трудового ритму. Така поведінка бджіл біологічно виправдана: майбутньому рою в природних умовах належить самому, без будь-якої допомоги заново створити гніздо, запастися кормами, наростити молодих бджіл до зими, тобто створити умови, які забезпечили йому життя і здатність розмножуватися. Якби бджоли, що утворюють ядро ​​майбутнього рою, своєчасно не виключалися із спільних робіт сім'ї, а продовжували брати активну участь у них, то вони розтратили свою енергію і не були здатні ні до будівництва сотів, ні до вирощування розплоду.

В результаті застосування цього протироєвого методу насамперед руйнується ядро ​​рою, що вже сформувався, і всі бджоли включаються в активну і досить тривалу роботу. З такого контингенту бджіл рій сформуватися вже не зможе. Коли накопичиться молодих бджіл стільки, що з них може утворитися ядро ​​нового рою, мине значний термін, який наблизить сім'ю до головного хабара. Цієї пори, як відомо, навіть у сім'ях, готових відпустити рій, інстинкт роїння згасає.

Ройова сім'я перебудовує старе гніздо, відсунуте за розділові грати. Мед вона переносить у верхній корпус і в стільники, що звільняються від розплоду, що знаходяться під ним.

Так скомплектоване гніздо усуває скупченість бджіл, розосереджує їх по всіх чотирьох корпусах, причому нижній корпус з маткою відтягує на себе величезну масу бджіл, головним чином тих, які готувалися відлетіти з роєм. Вони тут дуже поспішають відбудувати стільники, бо не виносять розруху гнізда перед льотком. До того ж таксі стан гнізда сам собою надає бджіл протироєву дію. «З досвіду відомо і те, – писав ще М.М. М. Вітвицький, - що поставлення порожніх вуликів (надставок.-Авт.) нагорі святкуючих не перешкоджає їхньому роїнню, а лише змушує бджіл зносити мед... Якщо підмостити порожній вулик або таку ж підмостку під сказані вулики, то вони найчастіше не рояться».

Все це довго тримає сім'ю у напрузі. Інстинкт роїння у умовах гасне остаточно. Активність сім'ї не знижується. Відтоді її діяльність починає підкорятися інстинкту накопичення кормів.

У корпусі з відкритим розплодом, далеко від матки, бджоли нерідко закладають свищеві маточники. Як тільки їх буде запечатано (через 8-9 днів після проведеної операції), їх виламують до одного. Якщо ось-ось настане головний хабар, роздільні грати видаляють. Об'єм вулика збільшують з урахуванням сили сім'ї та характеру очікуваного медозбору.

Якщо до взятка ще далеко (2-3 тижні), замість виламаних маточників дають один зрілий від іншої високопродуктивної родини. У цьому випадку матку відокремлюють від корпусів з розплодом і маточником не однією, а двома ґратами та корпусом суші між ними. В одному з верхніх корпусів (над другою розділовою решіткою) відкривають льоток, через який матка вийде на спарювання.

Як тільки молода матка приступить до яйцекладки, решітки розділення виймають. Зволікати з цією операцією не можна. Помічено, що на 7-10-й день роботи після спарювання матка стає набагато важчою, ніж у перші 2-3 дні яйцекладки, і тому буває важче боротися зі своєю суперницею - зимовою маткою. Об'єднана сім'я, в якій зазвичай залишається молода матка, про роїння не думає і активно входить у медозбір.

В. Родіонов, І. Шабаршов

«Багатокорпусний вулик та методи бджолярства»

Опубліковано: 19.05.2025

Поділитися: