ЗДОРОВІ БДЖОЛИНІ СІМ'Ї - ПОСТІЙНА ТУРБОТА БДЖОЛЯРА

Немає сумніву, що бджільництво майже в усьому світі перебуває сьогодні під загрозою. У багатьох країнах йому загрожує насамперед кліщ варроа (Varroa jacobsoni) та багато інших паразитів, а також екологічні та інші фактори. Здоров'я та гармонія в бджолиній сім'ї та її виживання вимагають не тільки зусиль бджіл, а й правильних дій бджоляра, від яких зрештою залежить «бути» чи «не бути» бджільництву. Боротьба за виживання, «the struggle life», як її називав Дарвін, це доля багатьох живих організмів. Бджолина сім'я, цей супер організм з усіма його дивовижними можливостями, розвинув у боротьбі за виживання особливо дієві захисні механізми, які дозволили бджолам медоносним зберігатися майже без змін щонайменше протягом 25 млн. років, незважаючи на загрозу їхньому існуванню, що постійно зберігається. Це виживання стало можливим завдяки безмежній здатності адаптуватися до будь-якого життєвого простору та захисних механізмів проти будь-яких хвороб.

Від чого має захищатись бджолина сім'я, щоб вижити?

Насамперед від:

- величезної кількості різних збудників хвороб та паразитів, а також займаються розбоєм живих істот, що становлять найбільшу небезпеку для сім'ї;

- мало підходящих бджолам, щонайменше іноді незадовільних умов навколишнього середовища, що виражаються в недостатності взятку, несприятливих кліматичних умовах (від цього особливо сильно страждають сім'ї, які не адаптовані до даної місцевості);

- конкуренції коїться з іншими бджолиними сім'ями (при дуже великої щільності сімей малої площі);

- Прямого впливу людини, неправильного утримання сімей, помилок при втручанні в життя сім'ї, використання невідповідних жител для утримання бджіл, легковажного поводження з медикаментами;

- Непрямого впливу людини, як наслідки її діяльності, наприклад знищення медоносних і пилконосних рослин, застосування пестицидів, промислових викидів або інших впливів цивілізації, що становлять загрозу бджолиним сім'ям.

Захисні механізми бджолиної сім'ї

Над бджолиною сім'єю постійно нависає загроза величезної кількості живих організмів, серед яких є представники всього тваринного світу аж до рослинних мікроорганізмів.

Декілька прикладів:

віруси, рикетсії (мішчастий розплід, параліч);

бактерії (гнилець, септицемія та ін.);

одноклітинні мікроби (ноземи, амеби);

гриби (вапняний розплід, пергова пліснява та ін);

павуки, кліщі (акарапідоз, варроатоз);

комахи (оси);

амфібії (Bufo marinus);

птахи;

ссавці (американський скунс, медоїд, ведмеді);

людина (Nomo sapiens).

 

Бджолина сім'я як єдине ціле подібно до безлічі інших живих істот має найрізноманітніші можливості захисту. Щоб зрозуміти природу цих захисних реакцій, необхідно згадати деякі основні біологічні принципи, якими відрізняється такий громадський організм як бджолина сім'я.

Бджолина сім'я не тільки складається з представників трьох різних бджолиних особин, але в залежності від пори року вона має різну силу. Протягом сезону сила сім'ї, як відомо, може збільшуватись у багато разів порівняно із зимовою популяцією. Нарощування та скорочення сім'ї пов'язане зі скороченням тривалості життя літніх та збільшенням тривалості життя зимових бджіл. Хоча на вигляд і ті, й інші виглядають однаково, за своїм фізіологічним станом вони значно відрізняються.

Бджола, з біологічної точки зору, не є одомашненою, а все ще залишається дикою твариною. Цей «дикий дракон», як називають бджолину сім'ю, шукає собі корм над стійлі, але в просторах природи, як інші дикі комахи. У пошуках їжі бджоли мають доступ до всіляких її джерел, які можуть нести сім'ї як життя, так і смерть (природні отруйні речовини, пестициди).

Напрочуд гармонійне суспільне життя в бджолиній сім'ї, ця чудова організація тисяч окремих живих істот, як відомо, ґрунтується на певних спадковістю інстинктивних діях, набутих моделях поведінки, підпорядкуванні хімічним і фізичним сигналам і на реryляційних процесах, що тануть у собі ще так багато загадок, про які ми трохи впізнали лише останніми роками. Бджолина сім'я — це рівноважна система, що самореryльується, відкрита для зовнішніх і внутрішніх подразників (втручання бджоляра, хімічні препарати можуть швидко порушити рівновагу).

Єдиним способом природного розмноження є роїння. Тут немає істот тієї чи іншої статі, які йдуть, щоб утворити нову сім'ю (нову колонію), а швидше відбувається щось на зразок вегетативного поділу організму: рій (натовп) бере із собою все, що знадобиться у новій родині (новій колонії). Однак і висока регенеративна здатність, і спарювання з кількома трутнями теж є біологічними характеристиками бджіл.

Біологічна особливість бджіл, у порівнянні зі звичайними домашніми тваринами, полягає в тому, що медоносні бджоли в процесі розвитку повністю перетворюються, тобто є голометаболічними комахами, які виглядають у личинкових стадіях зовсім не так, як дорослі особини. З цього випливає, що майже завжди хвороби дорослих бджіл не шкодять розплоду, а хвороби розплоду не шкодять бджолам. Це надзвичайно важливий самолікування бджолиної сім'ї феномен.

Такими є деякі біологічні особливості. Яким чином захищається бджолина сім'я від натиску найрізноманітніших збудників хвороб, шкідників та ворогів, які їй постійно загрожують? На перший погляд можна було погодитися з тим, що бджолина сім'я з усіма її запасами повинна бути майже ідеальним грунтом для розвитку численних шкідників і мікроорганізмів: майже незмінні підвищена температура і відносна вологість, постійна темрява, велика кількість поживних речовин (вуглеводних-мед, білкових - перга), тісне співіснування тисяч організмів, що сприяє передачі збудників, велика кількість відкритого розплоду, постійне надходження нових мікроорганізмів з хабаром і водою, що приноситься, і т. д. І все-таки бездоганна бджолина сім'я з усім цим справляється і не хворіє! Бречко коментує цю ситуацію так: «Шанс бджолиної сім'ї на виживання полягає в її здатності протистояти натиску безлічі збудників хвороб. Кожній бджолиній сім'ї постійно загрожують небезпеки, до яких іноді додається вплив пестицидів, отрутохімікатів та інших шкідливих речовин, тому вроджені захисні механізми в наш час мають функціонувати краще, ніж будь-коли». Актінсон говорив: «Ключем до розуміння хвороб бджіл та їх профілактики/контролю є знання природних захисних механізмів та відносин між господарем та паразитом». Коли такий громадський організм, як бджолина сім'я, хворий? Наявність збудників у сім'ї, т. е. в окремих бджіл, у будівельному матеріалі, у запасах корму тощо ще не означає хвороба. Спори ноземи ми знайдемо у будь-якій сім'ї, навіть якщо вона просто пашить здоров'ям та силою. Безліч збудників присутня в бджолиній сім'ї, вичікуючи зручного моменту для удару. Тут є бацили септицемії, віруси чи суперечки збудника аскоферозу та багато інших мікроорганізмів. Мабуть, лише за небагатьма винятками у бджолиній сім'ї завжди можна знайти збудників більшості хвороб, не виявивши при цьому жодної ознаки відповідного захворювання. Окремі бджоли можуть бути смертельно хворі, тоді як сім'я цілком здорова.

Бджолину сім'ю слід вважати хворою, якщо в результаті появи великої кількості ослаблених або померлих робочих бджіл або личинок вона більше не в змозі нормально здійснювати всі життєві функції, до яких належать заготування корму, будівництво, вирощування розплоду, захист та ін. Позначити тут чітку межу досить важко. Спільноту комах слід вважати хворим лише тоді, коли перевищено певне граничне значення нестачі чи загибелі розплоду та дорослих бджіл. Можна навіть стверджувати, що незначне відсівання хворих або пошкоджених комах різних стадій розвитку просто життєво необхідне для абсолютно здорової родини. Здоровою бджолиною родиною є тоді, коли за допомогою своїх природних захисних механізмів вона успішно протистоїть постійному інфекційному тиску збудників хвороб, зберігаючи внутрішню гармонію. Аткінсон: «Бджолина сім'я перебуває у поганому стані не тому, що бджоли хворі, а навпаки: бджоли хворі, оскільки сім'я перебуває у поганому стані». Різні захисні механізми та заходи служать збереженню здоров'я бджолиної сім'ї.

Інстинкт чищення

В арсеналі засобів захисту, якими володіє така соціальна спільнота, як бджолина сім'я, проти збудників хвороб, насамперед слід було б назвати інстинкт чищення, тобто давно відомий принцип якнайшвидшого відторгнення хворих або ненормальних, як здається іншим, індивідів, щоб не допустити поширення небажаного явища. Подібно до клітин тканини, які відкидають хворі клітини, суперорганізм бджолиної сім'ї прагне позбутися своїх хворих членів. Це можуть бути сотні личинок чи дорослих бджіл, яким уготована така доля. Зменшена, але позбавлена ​​таким чином хвороби сім'я перебуває у кращому становищі, ніж сім'я, у якій певна кількість заражених бджіл залишаються непоміченими. Відторгнення хворих особин ми бачимо в багатьох видів тварин, що живуть групами. Досить сильна бджолина родина може собі дозволити втратити кілька сотень бджіл. Така втрата може бути швидко заповнена за рахунок високої здатності регенеративної. Це якраз є характерною рисою соціальної спільноти, якщо вона може в короткий термін заповнювати втрати популяції! Необхідною умовою здатності відторгати хворі чи ненормальні особини у будь-якій стадії розвитку є здатність впізнавати їх, позбавлятися їх. Безперечно, ми виявимо у різних сімей великі, генетично обумовлені відмінності цієї якості. Деякі сім'ї поводяться «мляво», навіть «ліниво», і всупереч оптимальним умовам чи штучному стимулюванню не виявляють схильності до розпізнавання ненормального і до звільнення від нього. У цьому випадку в бджолиній сім'ї не спрацьовує саме інстинкт чищення.

Зворотна резистентність

Другий чинник, що у тісному зв'язку з першим і вже позначився, це зворотна резистентність: швидке реагування, захворювання і за певних умов смерть порушених хворобою індивідів. Яскравий приклад є злоякісний гнилець. Молоді круглі личинки часто реагують на диво швидко на інфекцію небагатьох суперечок Bacillus larvae, так що бджоли-годувальниці помічають відхилення від норми і викидають їх. Досі ми виходили з того, що в молодому розплоді, якому всього кілька годин, окрема личинка не має резистентності і не виявляє захисної реакції на збудників; що робить сім'я, яка викидає таку личинку? Тепер ми знаємо, що і розплід проявляє захисні реакції. Якщо бджолам-годувальницям все ж таки не вдається розпізнати такі личинки, то збудник має значні шанси на те, щоб успішно розвиватися і, можливо, поставити під загрозу існування всієї родини. Подумаємо про 6 жахливих кількісних співвідношеннях: одна гнильцева скоринка містить до 2 млрд. суперечка. Личинка у віці від 1 до 24 год може хворіти вже при попаданні 10 спор. Цей спосіб самолікування сім'ї ґрунтується на трьох кроках:

- швидка реакція окремих індивідів на інвазію, тобто захворювання чи смерть;

- Визначення захворювання бджолами-годувальницями;

 -Вибракування, видалення.

Завдяки дослідженням Ротенбулера зі співробітниками ми знаємо, що цей тип захисної реакції залежить від спадковості. За рахунок селекції цих якостей у багатьох поколіннях Ротенбулер вдалося отримати бджолині сім'ї, які можна назвати «несприйнятливими до гнильця», оскільки вони не захворювали повністю при штучному зараженні. Принцип зворотної резистентності міг би знайти обмежене застосування при боротьбі з деякими захворюваннями дорослих бджіл (напр. нозематоз, паралічі та ін.).

Фрідріх Поль

«Хвороби бджіл. Діагностика та лікування»

Опубліковано: 19.07.2024

Поділитися: