Array
(
[id] => 2445
[id_parent] => 1
[id_sections] => 3
[id_items_types] => 5
[name] => ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГУ ВУЛИКІВ
[img_title] => img/2445/9121.jpeg
[about] =>
[static_link] => ua/uvelichenie-obema-ulev.html
[kf] =>
[meta_title] =>
[meta_desc] =>
[name_short] =>
[public_date] => 2025-03-14 12:44:00
[sort] => 1130
[active] => 1
[cdate] =>
[cuser] =>
[edate] =>
[euser] =>
[ddate] =>
[duser] =>
[link] => ua/uvelichenie-obema-ulev.html
[id_items] =>
[s1] =>
[c1] =>
[c2] =>
[c3] =>
[s2] =>
[s3] =>
[s4] =>
[s5] =>
[s6] =>
[s7] =>
[s8] =>
[s9] =>
[s10] =>
[articul] =>
[note] =>
[price_1] =>
[price_2] =>
[quan_2] =>
[price_3] =>
[quan_3] =>
[price_4] =>
[price_5] =>
[price_6] =>
[price_7] =>
[price_8] =>
[price_9] =>
[price_10] =>
[in_stock] =>
[include_vat] =>
[remain] =>
[weight] =>
[volume] =>
[size_w] =>
[size_h] =>
[size_l] =>
[per_unit] =>
[CONTENTS] => Array
(
[0] => Array
(
[id] => 2212
[id_items] => 2445
[name] =>
[anchor] =>
[content] => Коли родини посиляться – бджоли та розплід займуть по два корпуси, – обсяг гнізд збільшують. Затримка з розширенням гнізд неминуче призведе до різкого зниження яйцекладки маток та передчасного згасання інстинкту розмноження – накопичення маси бджіл та розплоду.
Нові, треті, корпуси ставлять зверху, попередньо помінявши місцями два нижні (рис. 20). Якщо нижній корпус періодично не піднімати нагору, то він заповниться пергою, а іноді його стільники залишаються майже порожніми, і він практично перестає працювати на сім'ю. Такий корпус бджолярі образно називають прохідним коридором.
У центральних районах країни в цей час зазвичай йде взяток із жовтої акації, кульбаби, глухої кропиви. Бджоли рясно харчуються, виділяють багато воску і добре будують стільники.
Треті корпуси комплектують із світлих сотів (по 1-2 з країв) та рамок зі штучною вощиною (у середині). Освоєння корпусів йде швидко. Буквально протягом тижня всі рамки з вощиною бджоли забудовують сотами, а крайні та верхні гребінці середніх сотів заповнюють свіжим медом. Значні площі сотів матки займуть розплодом.
Сірі високогірні кавказькі бджоли мають іншу, ніж середньоросійські, біологічну особливість: медом вони заповнюють гніздо не згори донизу, і з середини догори й у боку. Тому корпус із стільниками та вощиною, поміщений нагору, освоюють не завжди охоче і починають у ньому працювати лише тоді, коли не буде місця для меду та розплоду.
Щоб передчасно не затримати розвиток сім'ї та не обмежити яйцекладку матки, бджоляр Н. С. Кудряшов, який працює з сірими гірськими бджолами, надходить так: з другого корпусу виймає половину рамок з розплодом та кормом і поміщає їх у третій корпус до однієї сторони. Той та інший корпус доповнює рамками зі штучною вощиною. Третій корпус ставить так, щоб стільники з розплодом опинилися над розплідною частиною гнізда другого корпусу. Бджоли починають працювати одночасно в обох корпусах.
У місцевостях, де рясніють вербові та інші ранньо-весняні медоноси, що дають продуктивний взяток, обсяг вуликів, якщо складаються сприятливі погодні умови, збільшують навіть у цю пору: сім'ям ставлять по корпусу з сушею та вощиною (2-3 рамки).
У районах Уралу, Сибіру та Алтаю, особливо у Східно-Казахстанській області, де слідом за взятком з верби йде взяток із жовтої акації, бджолярі нерідко дають і четверті корпуси. Ставлять вони їх, зазвичай, під треті, медові.
Якщо сім'я після зимівлі залишена в одному корпусі, об'єм її гнізда збільшують, коли в ньому буде зайнято розплодом не менше б-7 рамок і коли бджоли, що перезимували, вже почнуть замінюватися молодими.
В осінньо-зимовий період сім'я, як відомо, рухається гніздом знизу вгору, до корму, а навесні, навпаки, зверху вниз, освоюючи вільні стільники, які їй потрібні тепер все більшу і більшу кількість для вирощування розплоду. З огляду на цю біологічну особливість та можливі ще значні коливання температури повітря в ранній період весни, другий корпус краще ставити не нагору, а вниз, як колись чинив ще М. М. Вітвіцький і як роблять деякі бджолярі зараз.
Бджоляр О. М. Попатенко розповідає:
«У 1964 році я вирішив провести наступний досвід: трьом сім'ям другі корпуси поставив під перші, а трьом - зверху. На початку червня з'ясувалося, що сім'ї, яким другі корпуси були поставлені під гніздо, тобто вниз, розвивалися і працювали краще за тих, у яких корпуси стояли зверху. Цей експеримент я повторив у 1965 році і отримав ті самі результати. У 1966 році другі корпуси на всі вулики поставив вниз - і знову чудові результати.
Корпус для розширення гнізда заповнюють в основному сотами маломедними світло-коричневого кольору без трутневих осередків.
При постановці корпусу вниз розплід відсунеться від льотка і опиниться в більш сприятливих теплових умовах. Тепле повітря через свої фізичні властивості, як і раніше, буде зосереджуватися у верхній частині гнізда. Але в скомплектованому таким чином гнізді мед знаходиться не над розплодом, де він має бути, а під ним. Це відразу ж викликає у бджіл реакцію у відповідь. Зі сотів, поставлених на дно корпусу, бджоли переносять мед нагору, подалі від льотка. Переміщення меду дуже активізує життя сім'ї. Матка, яку тим часом бджоли рясно постачають молочком, з кожним днем збільшує яйцекладку. Сім'я швидко посилюється.
Коли її зростання обмежуватиметься стінками і стелею верхнього корпусу, сім'я природно почне спускатися на стільники нижнього корпусу. Останні, до цього часу, якоюсь мірою будуть вже підготовлені: бджоли, переносячи мед нагору, одночасно чистять їх і готують під розплід.
Постановка другого корпусу під перший виключає випадки залишення бджолами ділянок з розплодом, розташованих знизу та з боків гнізда, та його завмирання від холоду. При розширенні гнізд таких ще не зміцнілих сімей нагору, особливо якщо після цього станеться різке похолодання, можливі не тільки загибель частини розплоду, а й ослаблення яйцекладки матки та всієї діяльності сім'ї.
Розширювати гнізда вгору можна тільки у сімей, які з весни займали по 10 рамок, і за безумовно теплої весни та хабара. Перехід частини тепла з роз-плодного корпусу вгору, на другий корпус, не позначиться розвитку сім'ї; свіжий нектар бджоли понесуть туди.
З початком роботи бджіл у верхньому корпусі до нього переходить і матка. Приблизно за два тижні верхній корпус заповниться розплодом, а стільники нижнього в значній частині звільняться від нього. Щоб дати можливість сім'ї продовжувати рости, а матці відкладати яйця, корпуси міняють місцями.
Другий корпус, підставлений під перший, незабаром після того, як матка почне в ньому кладку яєць, переміщають нагору. Чекати, доки сім'я освоїть цей корпус повністю, нерозумно: погода та хабарів покращали, сім'я посилилася. Нагорі умови для роботи матки та вирощування розплоду краще, ніж унизу гнізда, що сприяє подальшому зростанню сім'ї.
В. Родіонов, І. Шабаршов
«Багатокорпусний вулик та методи бджолярства»
[active] => 1
[sort] => 0
[cdate] => 2025-03-14 12:45:42
[cuser] => 1
[edate] => 2025-03-14 12:58:43
[euser] => 1
)
)
[GALLERY] => Array
(
[0] => Array
(
[id] => 9120
[id_items] => 2445
[name] => 9120
[ext] => jpg
[src] =>
[alt] => УВЕЛИЧЕНИЕ ОБЪЕМА УЛЬЕВ
[active] => 1
[is_gallery] => 1
[sort] => 0
[img_file] => img/2445/9120.jpg
)
[1] => Array
(
[id] => 9121
[id_items] => 2445
[name] => 9121
[ext] => jpeg
[src] =>
[alt] => УВЕЛИЧЕНИЕ ОБЪЕМА УЛЬЕВ
[active] => 1
[is_gallery] => 1
[sort] => 0
[img_file] => img/2445/9121.jpeg
)
[2] => Array
(
[id] => 9122
[id_items] => 2445
[name] => 9122
[ext] => jpeg
[src] =>
[alt] => УВЕЛИЧЕНИЕ ОБЪЕМА УЛЬЕВ
[active] => 1
[is_gallery] => 1
[sort] => 0
[img_file] => img/2445/9122.jpeg
)
)
[FULL_CONTENT] => Коли родини посиляться – бджоли та розплід займуть по два корпуси, – обсяг гнізд збільшують. Затримка з розширенням гнізд неминуче призведе до різкого зниження яйцекладки маток та передчасного згасання інстинкту розмноження – накопичення маси бджіл та розплоду.
Нові, треті, корпуси ставлять зверху, попередньо помінявши місцями два нижні (рис. 20). Якщо нижній корпус періодично не піднімати нагору, то він заповниться пергою, а іноді його стільники залишаються майже порожніми, і він практично перестає працювати на сім'ю. Такий корпус бджолярі образно називають прохідним коридором.
У центральних районах країни в цей час зазвичай йде взяток із жовтої акації, кульбаби, глухої кропиви. Бджоли рясно харчуються, виділяють багато воску і добре будують стільники.
Треті корпуси комплектують із світлих сотів (по 1-2 з країв) та рамок зі штучною вощиною (у середині). Освоєння корпусів йде швидко. Буквально протягом тижня всі рамки з вощиною бджоли забудовують сотами, а крайні та верхні гребінці середніх сотів заповнюють свіжим медом. Значні площі сотів матки займуть розплодом.
Сірі високогірні кавказькі бджоли мають іншу, ніж середньоросійські, біологічну особливість: медом вони заповнюють гніздо не згори донизу, і з середини догори й у боку. Тому корпус із стільниками та вощиною, поміщений нагору, освоюють не завжди охоче і починають у ньому працювати лише тоді, коли не буде місця для меду та розплоду.
Щоб передчасно не затримати розвиток сім'ї та не обмежити яйцекладку матки, бджоляр Н. С. Кудряшов, який працює з сірими гірськими бджолами, надходить так: з другого корпусу виймає половину рамок з розплодом та кормом і поміщає їх у третій корпус до однієї сторони. Той та інший корпус доповнює рамками зі штучною вощиною. Третій корпус ставить так, щоб стільники з розплодом опинилися над розплідною частиною гнізда другого корпусу. Бджоли починають працювати одночасно в обох корпусах.
У місцевостях, де рясніють вербові та інші ранньо-весняні медоноси, що дають продуктивний взяток, обсяг вуликів, якщо складаються сприятливі погодні умови, збільшують навіть у цю пору: сім'ям ставлять по корпусу з сушею та вощиною (2-3 рамки).
У районах Уралу, Сибіру та Алтаю, особливо у Східно-Казахстанській області, де слідом за взятком з верби йде взяток із жовтої акації, бджолярі нерідко дають і четверті корпуси. Ставлять вони їх, зазвичай, під треті, медові.
Якщо сім'я після зимівлі залишена в одному корпусі, об'єм її гнізда збільшують, коли в ньому буде зайнято розплодом не менше б-7 рамок і коли бджоли, що перезимували, вже почнуть замінюватися молодими.
В осінньо-зимовий період сім'я, як відомо, рухається гніздом знизу вгору, до корму, а навесні, навпаки, зверху вниз, освоюючи вільні стільники, які їй потрібні тепер все більшу і більшу кількість для вирощування розплоду. З огляду на цю біологічну особливість та можливі ще значні коливання температури повітря в ранній період весни, другий корпус краще ставити не нагору, а вниз, як колись чинив ще М. М. Вітвіцький і як роблять деякі бджолярі зараз.
Бджоляр О. М. Попатенко розповідає:
«У 1964 році я вирішив провести наступний досвід: трьом сім'ям другі корпуси поставив під перші, а трьом - зверху. На початку червня з'ясувалося, що сім'ї, яким другі корпуси були поставлені під гніздо, тобто вниз, розвивалися і працювали краще за тих, у яких корпуси стояли зверху. Цей експеримент я повторив у 1965 році і отримав ті самі результати. У 1966 році другі корпуси на всі вулики поставив вниз - і знову чудові результати.
Корпус для розширення гнізда заповнюють в основному сотами маломедними світло-коричневого кольору без трутневих осередків.
При постановці корпусу вниз розплід відсунеться від льотка і опиниться в більш сприятливих теплових умовах. Тепле повітря через свої фізичні властивості, як і раніше, буде зосереджуватися у верхній частині гнізда. Але в скомплектованому таким чином гнізді мед знаходиться не над розплодом, де він має бути, а під ним. Це відразу ж викликає у бджіл реакцію у відповідь. Зі сотів, поставлених на дно корпусу, бджоли переносять мед нагору, подалі від льотка. Переміщення меду дуже активізує життя сім'ї. Матка, яку тим часом бджоли рясно постачають молочком, з кожним днем збільшує яйцекладку. Сім'я швидко посилюється.
Коли її зростання обмежуватиметься стінками і стелею верхнього корпусу, сім'я природно почне спускатися на стільники нижнього корпусу. Останні, до цього часу, якоюсь мірою будуть вже підготовлені: бджоли, переносячи мед нагору, одночасно чистять їх і готують під розплід.
Постановка другого корпусу під перший виключає випадки залишення бджолами ділянок з розплодом, розташованих знизу та з боків гнізда, та його завмирання від холоду. При розширенні гнізд таких ще не зміцнілих сімей нагору, особливо якщо після цього станеться різке похолодання, можливі не тільки загибель частини розплоду, а й ослаблення яйцекладки матки та всієї діяльності сім'ї.
Розширювати гнізда вгору можна тільки у сімей, які з весни займали по 10 рамок, і за безумовно теплої весни та хабара. Перехід частини тепла з роз-плодного корпусу вгору, на другий корпус, не позначиться розвитку сім'ї; свіжий нектар бджоли понесуть туди.
З початком роботи бджіл у верхньому корпусі до нього переходить і матка. Приблизно за два тижні верхній корпус заповниться розплодом, а стільники нижнього в значній частині звільняться від нього. Щоб дати можливість сім'ї продовжувати рости, а матці відкладати яйця, корпуси міняють місцями.
Другий корпус, підставлений під перший, незабаром після того, як матка почне в ньому кладку яєць, переміщають нагору. Чекати, доки сім'я освоїть цей корпус повністю, нерозумно: погода та хабарів покращали, сім'я посилилася. Нагорі умови для роботи матки та вирощування розплоду краще, ніж унизу гнізда, що сприяє подальшому зростанню сім'ї.
В. Родіонов, І. Шабаршов
«Багатокорпусний вулик та методи бджолярства»
[REVIEW_COMMENTS] => Array
(
[0] => Array
(
[id] => 8
[name] => Павло Валентинович
[email] => [email protected]
[content] => Гарно придумали тепер легко буде аналізувати
[active] => 1
[cdate] => 2025-04-03 15:12:17
[edate] => 2025-04-03 15:21:47
[euser] => 1
)
)
[ALIAS] => itemArticle
[PATH] => Array
(
[0] => Array
(
[id] =>
[name] => ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГУ ВУЛИКІВ
[link] =>
)
[1] => Array
(
[name] => Статті
[link] => ua/articles/
)
)
[LINK_RU] => uvelichenie-obema-ulev.html
[LINK_UA] => ua/uvelichenie-obema-ulev.html
[LINK_EN] => 2445/
[LINK_DE] => 2445/
[LINK_PL] => 2445/
[LINK_FR] => 2445/
[LINK_ES] => 2445/
)
1NULL
Коли родини посиляться – бджоли та розплід займуть по два корпуси, – обсяг гнізд збільшують. Затримка з розширенням гнізд неминуче призведе до різкого зниження яйцекладки маток та передчасного згасання інстинкту розмноження – накопичення маси бджіл та розплоду.
Нові, треті, корпуси ставлять зверху, попередньо помінявши місцями два нижні (рис. 20). Якщо нижній корпус періодично не піднімати нагору, то він заповниться пергою, а іноді його стільники залишаються майже порожніми, і він практично перестає працювати на сім'ю. Такий корпус бджолярі образно називають прохідним коридором.
У центральних районах країни в цей час зазвичай йде взяток із жовтої акації, кульбаби, глухої кропиви. Бджоли рясно харчуються, виділяють багато воску і добре будують стільники.
Треті корпуси комплектують із світлих сотів (по 1-2 з країв) та рамок зі штучною вощиною (у середині). Освоєння корпусів йде швидко. Буквально протягом тижня всі рамки з вощиною бджоли забудовують сотами, а крайні та верхні гребінці середніх сотів заповнюють свіжим медом. Значні площі сотів матки займуть розплодом.
Сірі високогірні кавказькі бджоли мають іншу, ніж середньоросійські, біологічну особливість: медом вони заповнюють гніздо не згори донизу, і з середини догори й у боку. Тому корпус із стільниками та вощиною, поміщений нагору, освоюють не завжди охоче і починають у ньому працювати лише тоді, коли не буде місця для меду та розплоду.
Щоб передчасно не затримати розвиток сім'ї та не обмежити яйцекладку матки, бджоляр Н. С. Кудряшов, який працює з сірими гірськими бджолами, надходить так: з другого корпусу виймає половину рамок з розплодом та кормом і поміщає їх у третій корпус до однієї сторони. Той та інший корпус доповнює рамками зі штучною вощиною. Третій корпус ставить так, щоб стільники з розплодом опинилися над розплідною частиною гнізда другого корпусу. Бджоли починають працювати одночасно в обох корпусах.
У місцевостях, де рясніють вербові та інші ранньо-весняні медоноси, що дають продуктивний взяток, обсяг вуликів, якщо складаються сприятливі погодні умови, збільшують навіть у цю пору: сім'ям ставлять по корпусу з сушею та вощиною (2-3 рамки).
У районах Уралу, Сибіру та Алтаю, особливо у Східно-Казахстанській області, де слідом за взятком з верби йде взяток із жовтої акації, бджолярі нерідко дають і четверті корпуси. Ставлять вони їх, зазвичай, під треті, медові.
Якщо сім'я після зимівлі залишена в одному корпусі, об'єм її гнізда збільшують, коли в ньому буде зайнято розплодом не менше б-7 рамок і коли бджоли, що перезимували, вже почнуть замінюватися молодими.
В осінньо-зимовий період сім'я, як відомо, рухається гніздом знизу вгору, до корму, а навесні, навпаки, зверху вниз, освоюючи вільні стільники, які їй потрібні тепер все більшу і більшу кількість для вирощування розплоду. З огляду на цю біологічну особливість та можливі ще значні коливання температури повітря в ранній період весни, другий корпус краще ставити не нагору, а вниз, як колись чинив ще М. М. Вітвіцький і як роблять деякі бджолярі зараз.
Бджоляр О. М. Попатенко розповідає:
«У 1964 році я вирішив провести наступний досвід: трьом сім'ям другі корпуси поставив під перші, а трьом - зверху. На початку червня з'ясувалося, що сім'ї, яким другі корпуси були поставлені під гніздо, тобто вниз, розвивалися і працювали краще за тих, у яких корпуси стояли зверху. Цей експеримент я повторив у 1965 році і отримав ті самі результати. У 1966 році другі корпуси на всі вулики поставив вниз - і знову чудові результати.
Корпус для розширення гнізда заповнюють в основному сотами маломедними світло-коричневого кольору без трутневих осередків.
При постановці корпусу вниз розплід відсунеться від льотка і опиниться в більш сприятливих теплових умовах. Тепле повітря через свої фізичні властивості, як і раніше, буде зосереджуватися у верхній частині гнізда. Але в скомплектованому таким чином гнізді мед знаходиться не над розплодом, де він має бути, а під ним. Це відразу ж викликає у бджіл реакцію у відповідь. Зі сотів, поставлених на дно корпусу, бджоли переносять мед нагору, подалі від льотка. Переміщення меду дуже активізує життя сім'ї. Матка, яку тим часом бджоли рясно постачають молочком, з кожним днем збільшує яйцекладку. Сім'я швидко посилюється.
Коли її зростання обмежуватиметься стінками і стелею верхнього корпусу, сім'я природно почне спускатися на стільники нижнього корпусу. Останні, до цього часу, якоюсь мірою будуть вже підготовлені: бджоли, переносячи мед нагору, одночасно чистять їх і готують під розплід.
Постановка другого корпусу під перший виключає випадки залишення бджолами ділянок з розплодом, розташованих знизу та з боків гнізда, та його завмирання від холоду. При розширенні гнізд таких ще не зміцнілих сімей нагору, особливо якщо після цього станеться різке похолодання, можливі не тільки загибель частини розплоду, а й ослаблення яйцекладки матки та всієї діяльності сім'ї.
Розширювати гнізда вгору можна тільки у сімей, які з весни займали по 10 рамок, і за безумовно теплої весни та хабара. Перехід частини тепла з роз-плодного корпусу вгору, на другий корпус, не позначиться розвитку сім'ї; свіжий нектар бджоли понесуть туди.
З початком роботи бджіл у верхньому корпусі до нього переходить і матка. Приблизно за два тижні верхній корпус заповниться розплодом, а стільники нижнього в значній частині звільняться від нього. Щоб дати можливість сім'ї продовжувати рости, а матці відкладати яйця, корпуси міняють місцями.
Другий корпус, підставлений під перший, незабаром після того, як матка почне в ньому кладку яєць, переміщають нагору. Чекати, доки сім'я освоїть цей корпус повністю, нерозумно: погода та хабарів покращали, сім'я посилилася. Нагорі умови для роботи матки та вирощування розплоду краще, ніж унизу гнізда, що сприяє подальшому зростанню сім'ї.
В. Родіонов, І. Шабаршов
«Багатокорпусний вулик та методи бджолярства»
Опубліковано: 14.03.2025
Поділитися:
uley.in